Комітет Верховної Ради України

ЗВІТ

про діяльність депутатської групи ВРУ

з міжпарламентських зв'язків з Державою Лівія

у 2023 році

До складу депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Лівія (далі також група дружби або депутатська група) входять 6 представників фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ», 2 представники  групи «ДОВІРА» та 1 представник групи «Платформа за життя та мир». Загальна чисельність групи дружби - 9 осіб. Група утворена 20.09.2023 року.

На організаційному засіданні керівником групи одностайно обрано народного депутата України Неклюдова В.М., члена фракції ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «СЛУГА НАРОДУ».

Головними цілями та завданнями  депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Державою Лівія є:

- участь в організації і координації двостороннього міжпарламентського співробітництва;

- аналіз розвитку міжпарламентських відносин, підготовка пропозицій щодо їхнього подальшого поліпшення в інтересах парламентів, що здійснюють таке співробітництво;

- сприяння підготовці, реалізації та синхронізації процедур надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів, контактам та обміну інформацією з питань поточної законодавчої діяльності парламентів;

- сприяння співробітництву парламентських комітетів, комісій;

- співпраця з відповідними дипломатичними представництвами в Україні та за кордоном;

- утворення, при необхідності, міжпарламентських об'єднань, двосторонніх експертних груп з метою розробки проектів законодавчих актів; а також обговорення завдань і питань, що представляють спільні інтереси.

З моменту створення проведено 2 засідання депутатської групи, одне з яких установче.

Також, на засіданнях були обговорені питання:

-ознайомлення з країною: територією, кордонами, кліматом, етнічним складом населення, державним устроєм, органами влади, економікою, та інше;

- розвиток міжпарламентського співробітництва;

- розробка та реалізація спільних українсько-лівійських проєктів;

- залучення додаткової допомоги та  сприяння з боку Держави Лівія всебічній підтримці України;

-        життя українців у Лівії;

- інше.

Детальніше про країну:

Офіційна назва: Держа́ва Лі́вія  — країна на півночі Африки, що на сході межує з Єгиптом, на південному сході — з Суданом, на півдні — з Чадом і Нігером, на заході — з Алжиром і Тунісом, з півночі омивається Середземним морем. Лівія є членом ООН, Ліги арабських держав, Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організації африканської єдності і Ісламського банку розвитку.

Столиця: м. Триполі. Найбільші міста – Бенгазі (824 тис.), Місурата (881 тис.), Аз-Завія, Тобрук, Себга.

Офіційна мова: арабська.

Державна релігія: іслам сунітського напрямку (97% населення країни).

Незалежність: - від Італії 10 лютого 1947 року; - від опіки Франції/Великої Британії 24 грудня 1951 року. 24 грудня 1951 року Лівію було проголошено незалежною суверенною державою — Сполученим Лівійським королівством на чолі з королем Ідрисом I.

Загальна площа: 1,759,540 км², з них внутрішні води незначний %.

Населення:  чисельність 6,890 млн (2020 р.).

Етнічний склад: 97% – лівійці (араби, арабо-бербери), бербери та етнічні племена Сахари (туареги, тубу, хауса); 3% – єгиптяни, суданці, палестинці, сомалійці, іракці, тунісці, греки, мальтійці, італійці, пакистанці, турки, індійці.

ВВП (ПКС): $74,97 млрд (повний), на душу населення - 12.700.

Валюта: лівійський динар

Часовий пояс CET (UTC+1), літній час - CEST (UTC+2).

Громадянська війна у Лівії

2011 року, водночас з іншими подіями так званої «Арабської весни», у Лівії розпочалися масові акції протесту проти режиму Каддафі, які переросли в громадянську війну. 20 жовтня 2011 року Муаммар Каддафі, якого було захоплено в місті Сирт, помер від поранень. 9 серпня 2012 року Національна перехідна рада офіційно передала владу обраному за місяць перед цим парламенту країни — Загальному національному конгресу.

Станом на 2021 рік Лівія поділена між урядом національної згоди в Триполі, підтримуваним ООН, а також Туреччиною і Катаром, та адміністрацією, яка контролює східні території. Сили на чолі з Халіфою Хафтаром підтримують Росія, Єгипет та Об'єднані Арабські Емірати. У жовтні 2021 року сторони, які протистоять у лівійському конфлікті, підписали угоду про виведення іноземних збройних сил із Лівії, що зруйнована третьою громадянською війною.

Географія: У Лівії переважають пустелі. Площа пустель становить 98 % території (Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі та ін.) На півдні — кам'янисте нагір'я Тібесті (г. Бетте — 2286 м), на півночі — плато Ель-Ахдар (до 876 м). Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка. Рік немає. Є численні невеликі пересихаючі озера — сабхі (себха). Клімат тропічний, на узбережжі — субтропічний.

Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в суходіл, утворюючи затоку Сідра (Великий Сирт), де пустеля підходить до Середземного моря. На північному сході країни розташоване найвище та найнаселеніше плато Барк-ель-Байда, що складає ядро Киренаїки. На північному заході розташована Триполітанія, а на півдні — западина Феццан, віддалена на сотні кілометрів від узбережжя.

Державний устрій: У Лівії 1977 року було ухвалено декларацію, що визнала основним законом суспільства Коран. Фактично духовною конституцією Лівії можна вважати Зелену книгу, написану Муамаром Каддафі. У ній відкидаються всі традиційні органи влади (як фальшиві) й проголошується безпосереднє народне самоврядування — джамахірія. Партії заборонялися як інструмент диктаторських урядів, вибори — як обман демократії. Справжніми законами визнавалися релігія та звичаї.

Адміністративний поділ: Адміністративно Лівія поділяється на 22 муніципалітети. Теперішній вид адніністративного поділу був запроваджений 2007 року.

Форма правління: Республіка.

Голова Президентської ради: Мухаммад аль-Манфи.

Прем'єр-міністр: Абд-аль-Хамид ад-Дубайба.

Органи влади:

Починаючи з липня 2014 р., Лівія перебуває у стані громадянської війни, спричиненої накопиченням низки неврегульованих проблем після повалення у 2011 р. режиму М.Каддафі.

З 2015 до 2021 рр. в Тріполітанії діяв обраний у рамках підписаної у м.Схират (Марокко) Лівійської політичної угоди Уряд національної згоди на чолі з Ф.Ас-Сарраджем. Водночас, східні райони країни за підтримки Лівійської національної армії контролював Тимчасовий уряд на чолі з А.Тинні.

Впродовж квітня 2019 р. – липня 2020 р. у західній Лівії тривали бойові дії між ЛНА та афілійованими з УНЗ парамілітарними формуваннями. 23 жовтня 2020 р. у Женеві було підписано угоду про запровадження постійного режиму припинення вогню на території Лівії.

Законодавча влада. 

Палата представників (ПП) у м.Тобрук залишається єдиним легітимним законодавчим органом в країні (Голова – Акіла Салех). У 2017 р. до Конституційної декларації було внесено поправку, згідно з якою період повноважень Палати представників продовжується до часу обрання нового лівійського парламенту;

Вища Державна рада Лівії – консультативний орган, утворений у відповідності до Схиратських домовленостей (голова Ради з 2018 р. – Халід Аль-Машрі).

Виконавча влада.

У листопаді 2020 р. у Тунісі учасниками скликаного ООН першого засідання Форуму Лівійського політичного діалогу (ЛПД) було ухвалено «Дорожню карту підготовчої фази всеосяжного врегулювання». У відповідності до цього документа проведення президентських та парламентських виборів у Лівії заплановано на 24 грудня 2021 р. До цього часу діятимуть тимчасові органи влади - реформовані Президентська рада (Голова + два заступники) та Уряд національної єдності.

10 березня 2021 р. члени Палати представників Лівії висловили довіру новосформованому Уряду національної єдності на чолі з А.Дбейбою. Автоматично з часу висловлення довіри уряду розпочала роботу обрана Форумом ЛПД Президентська рада  на чолі з М.Аль-Менфі. 

Наразі тривають консультації щодо визначення механізму організації та проведення референдуму з ухвалення нової лівійської конституції.  

Економіка: Основні галузі промисловості: нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна промисловість. Транспорт — автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Триполі й Бенгазі з країнами Європи і США.

·  За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП — (-2 %, 2001). ВВП на душу населення — $ 6510 (1994). Імпорт — продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г. ч. Італія — 22,3 %; Німеччина — 12,0 %; Велика Британія — 8,9 %; Франція — 6,8 %; Туніс — 5 %). Експорт — нафта та нафтопродукти (г. ч. Італія — 41,3 %; Німеччина — 16,6 %; Іспанія — 10 %; Туреччина — 6 %; Франція — 3,6 %). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95 % всієї суми експортних надходжень.

·  Стратегічні природні ресурси: нафта – 48,36 млрд барелів (2018 р., розвідані запаси, перше місце в Африці, в результаті розпочатого у січні 2020 р. ЛНА блокування нафтової інфраструктури щоденний видобуток нафти знизився з 1,2 млн бар. до 89 тис. бар.), природний газ - 1,505 трлн куб.м. (2018 р., розвідані запаси, четверте місце в Африці, у 2017 р. щодений видобуток газу становив понад 9 млрд куб.м), залізні руди (3,5 млрд тон, місткість заліза - 55-70%), магнезійні, калійні солі, фосфорити та гіпс.

·   Зовнішня торгівля:

·  Структура експорту: сира нафта, продукти нафтопереробки, природний газ, хімікати.

·  Структура імпорту: Лівія імпортує широкий спектр товарів, оскільки власне виробництво практично відсутнє або не задовольняє внутрішній попит.

·   

·  Основні торговельні партнери

·   

·   

·  Основні макроекономічні показники

·  (за даними МВФ - World Economic Outlook Database)

·   

·   

Соціальна структура: Упродовж багатьох століть історичний розвиток кожної з двох основних областей Лівії — Триполітанії й Киренаїки — ішов власним шляхом. Саме тому соціальна однорідність більше виявляється на регіональному, а не на національному рівні. Розповсюдження на території Киренаїки в 19 столітті діяльності сенуситського ордена ще більше віддалило ці дві області, оскільки населення Триполітанії зберігало вірність нормативному сунітському ісламу. Сенуситський релігійно-історичний рух, засновником якого був дід колишнього короля Ідріса I, ставив за мету повернення до витоків ісламу. Населення Киренаїки складалося переважно з кочівників і напівкочівників, тоді як у Триполітанії сільське та міське населення переважно осідле. Для населення пустельної області Феццан характерна своєрідна соціальна організація. Також є невеликий прошарок торговців і нечисленна, але постійно зростаюча група чиновників, менеджерів і кваліфікованих фахівців. У прибережній зоні і у Феццані земля перебуває в індивідуальній приватній власності. Для районів із кочовим населенням характерне колективне володіння землею родоплемінними групами.

Освіта: У період італійської колоніальної залежності в Лівії фактично не існувало системи освіти. Початок її активного розповсюдження припадає на часи британської військової адміністрації, а подальший розвиток відбувався після 1960-х років, коли до незалежної Лівії стали надходити значні кошти від продажу нафти. Освіта в країні безкоштовна на всіх рівнях й обов'язкова до 9 класу. У 1991—1992 в Лівії налічувалося 2744 початкових школи, 1555 середніх шкіл, 195 професійних і педагогічних коледжів. Діяли також 10 університетів і 10 педагогічних інститутів (враховуючи відділення університетів аль-Фаттах у Триполі й Гар'юніс у Бенгазі). У початковій школі навчаються 1,4 млн дітей, в середній — 310,5 тис. учнів, в професійних училищах — 37 тис. і в системі вищої школи — 72,9 тис. студентів. Розвиток технічного навчання зумовлений головним чином потребами нафтової промисловості. У країні діють 14 науково-дослідних центрів. Держава надає матеріальну допомогу мережі ісламських навчальних закладів, зокрема ісламському університету в Ель-бейда, який є також центром релігійних досліджень. У Лівії видається близько 20 газет і журналів арабською та англійською мовами, кількість виданих книг невелика.

Національні свята:

·  1 вересня — День Великої Жовтневої революції (1969 р.)

·  2 березня — День проголошення Джамахірії (1977 р.)

·  28 березня — День евакуації англійських військових баз (1970 р.)

·  11 червня — День евакуації американських баз (1970 р.)

·  23 липня — Річниця Єгипетської революції (1952 р.)

·  7 жовтня — Вигнання італійських колонізаторів (1970 р.)

Основні релігійні свята:

·  'Ід іль-фі'тр — свято розговіння

·  'Ід іль-а'дха — свято жертвоприношення

·  'Ід іль-ма'улід — День народження пророка Мухаммада

Політичні відносини між Україною та Лівією

Історія відносин між Україною та Лівією

Визнання України: 24 грудня 1991 року.

Встановлення дипломатичних відносин: 17 березня 1992 року.

Дипломатичні установи: Посольство Лівії в Україні (з 1993 року), Посольство України в Лівії (з 1999 року).

З серпня 2020 року керівником установи є Тимчасовий повірений у справах України в Лівії М.М.Радченко.

З вересня 2020 р. Посольство Лівії в Україні очолює Бенісса Адель. 

Існуючі двосторонні органи високого рівня:

Українсько-лівійська двостороння міжурядова Комісія із співробітництва.Відбулося п’ять засідань Комісії (у 1995, 2001, 2003, 2009 і 2010 рр.). 

Політичне співробітництво. Зустрічі, візити

2003 р. - державний візит до Лівії Президента України. 

2004 р. - візит в Україну Секретаря Вищого народного комітету (Прем’єр-міністра) Лівії.

2005 р. - візит в Україну заступника Секретаря Вищого народного комітету (віце-прем’єр-міністра) Лівії.

2008 р. - офіційний візит до Лівії Президента України.

2008 р. - державний візит в Україну Лідера лівійської революції М.Каддафі.

2009 р. - два офіційні візити до Лівії Прем’єр-міністра України.

2009 р. - 4-те засідання Міжурядової українсько-лівійської двосторонньої комісії з питань співробітництва в м.Києві (на рівні глав урядів).

2010 р. - зустріч Міністра закордонних справ України з Секретарем Головного народного комітету (міністром) зовнішніх зв’язків та міжнародного співробітництва Лівії в рамках загальнополітичних дебатів 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку.

2010 р. - офіційний візит Прем’єр-міністра України до Лівії з нагоди проведення 5-го спільного засідання Міжурядової українсько-лівійської двосторонньої комісії з питань співробітництва. 

2011 р. - зустріч Президента України з Головою Національної перехідної ради Лівії у рамках Зустрічі високого рівня щодо Лівії у ході 66-ї сесії ГА ООН в Нью-Йорку.

2012 і 2013 рр. -  зустрічі Міністрів закордонних справ у рамках сесій ГА ООН у Нью-Йорку.  

2013 р. - робочий візит до Лівії Віце-прем’єр-міністра України.

11 жовтня 2015 р. – телефонна розмова Міністра закордонних справ України з Міністром закордонних справ Держави Лівія.

10 грудня 2018 р. – консульські консультації (м.Київ).

21 квітня 2020 р. – телефонна розмова Міністра закордонних справ України з в.о.Міністра закордонних справ Держави Лівія.

28 грудня 2020 р. – зустріч Директора Департаменту консульської служби МЗС України з Директором консульського департаменту МЗС Лівії.

28 грудня 2020 р. – зустріч ректора Дипломатичної академії ім. Г.Удовенка із заступником Директора Дипломатичного інституту Лівії.

29 липня 2021 р. - телефонна розмова Міністра закордонних справ України з Прем'єр-міністром Уряду національної єдності Держави Лівія.

20 січня 2023 р. - Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчу грамоту у Посла Республіки Кіпр Міхаліса Захаріоглу, Посла Республіки Австрія Арада Бенкьо, Посла Фінляндської Республіки Яакко Лехтовірти та Посла Держави Лівія Осами Аблгасема, які розпочинають дипломатичну місію в нашій країні (фото зустрічі нижче).

Підтримка територіальної цілісності України в ООН

Делегація Лівії проголосувала за резолюцію ГА ООН «Територіальна цілісність України» 27 березня 2014 р.

Позиція Лівії під час голосування у 2018 - 2020 рр. у рамках ГА ООН щодо таких проєктів резолюцій:

«Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» – утрималася;

«Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів» - утрималася у 2019 та 2020 рр. (у 2018 р. – не брала участі у голосуванні).

У вересні 2019 р. та у вересні 2020 р. Лівія утрималася під час голосування з питання включення пункту «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України» до порядку денного 74-ї та 75-ї сесій ГА ООН.

Держава Лівія стала співавтором ініційованої Україною резолюції «Співпраця з Україною та допомога їй у галузі прав людини», яку було ухвалено Радою ООН з прав людини 13 липня  2021 р.  

Позиція України у питанні оцінки ситуації у Лівії:

·  Україна послідовно виступає за збереження територіальної цілісності та суверенітету Лівії.

·  Україна виступає за дотримання міжнародного ембарго на постачання зброї до Лівії, за негайне виведення незаконних збройних формувань, військової техніки, бойовиків та найманців з території Лівії.

·  Україна закликає тимчасові органи виконавчої влади Лівії - Президентську раду, Уряд національної єдності та Палату представників, а також законодавчу гілку влади, яку представляють Палата представників та Вища державна рада, здійснити необхідні конституційні та законодавчі заходи з метою проведення президентських і парламентських виборів у визначені «Дорожньою картою» Форуму лівійського політичного діалогу терміни - 24 грудня 2021 року.

·  Наголошуємо на важливості імплементації резолюції РБ ООН № 2570 (2021), зокрема, у частині  розгортання на території Лівії, за наявності сприятливих для цього умов, спостерігачів Місії ООН з підтримки в Лівії за припиненням вогню з наданням лівійцям провідної ролі в Механізмі спостереження.

Діяльність депутатської групи ВРУ

з міжпарламентських зв'язків з Державою Лівія

Серпень 2023 року – зустріч народного депутата України Неклюдова В.М. з  Послом Лівії Осамою Аблгасемою, маючи на меті створення депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Державою Лівія.

Під час цієї зустрічі, було обговорено низку питань двостороннього співробітництва та наголосили на важливості активізації міждержавної взаємодії у політичній, торгово-економічній та інших сферах.

Владлен Неклюдов проінформував Осаму Аблгасему про основні положення ініційованої Президентом Володимиром Зеленським Формули миру.

Також була обговорена українська ініціативи "Grain from Ukraine", яка має на меті суттєво збільшити поставки продовольства до держав Африки та Азії та зняти гостроту продовольчої кризи.

Посол Осама Аблгасем підтвердив непохитну підтримку офіційним Тріполі суверенітету і територіальної цілісності України та висловив солідарність з українським народом у протистоянні російській збройній агресії.

Вересень 2023 року – створення депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Державою Лівія.

Керівником обрано народного депутата України Неклюдова В.М., Заступниками керівника групи – народних депутатів України Мінька С.А. та Фролова П.В., Секретарем групи – Войцехівського В.О. Інші члени групи – народні депутати України Вельможний В.А., Горбенко Р.О., Козир С.А., Мамоян С.Ч., Ткаченко М.М.

Жовтень 2023 року – робоча зустрів керівника депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Державою Лівією з представниками Посольства Лівії в Україні: Надзвичайним і Повноважним Послом Лівії в Україні Осама Аблгасемом, Першим секретарем Посольства Лівії в Україні Мустафою Насром та радником Посольства Нурі Елбакаі. У зустрі також взяли участь народну  депутати України Максим Ткаченко, Сергій Козир, Олег Арсенюк та Віталій Войцехівський. 

В рамках зустрічі її учасники обговорили співпрацю в економічному, технічному та торгівельних напрямках, підтримку внутрішньо переміщених осіб, ситуацію у боротьбі з ворогом та розвиток міжнародних двосторонніх відносин України та Лівії. 

Керівник депутатської групи ВРУ

з міжпарламентських зв’язків

з Державою Лівія ,

народний депутат України                                                    Владлен НЕКЛЮДОВ