Діяльність Комітету

Міжпарламентські групи дружби

14 вересня 2018, 11:43

Стенограма засідання Комітету 05.09.2018

СТЕНОГРАМА

засідання Комітету у закордонних справах

5 вересня 2018 року

Веде засідання голова Комітету ГОПКО Г.М.

 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, колеги, я, дивіться, зараз підійде…

 

ТАРАСЮК Б.І. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борисе Івановичу, я про все в курсі. Дивіться, колеги, зараз поки підійде Ігор Гузь, я думаю, що може ми почнемо заслуховувати заступника міністра закордонних… інфраструктури, може вас рекомендуватиме в МЗС.

 

ЛАВРЕНЮК Ю.Ф. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Лавренюк Юрій Федорович.

 Давайте почнемо слухати, а потім з'явиться кворум, вже тоді почнемо голосувати, бо часу небагато.

Будь ласка. Ми розглядаємо зараз поки що порядок денний, але почнемо давайте слухати, якщо ніхто не заперечує. Проект Закону про ратифікацію Угоди між Кабміном та Урядом Чорногорії про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів, вантажів.

Будь ласка.

 

ЛАВРЕНЮК Ю.Ф. Дякую, Ганна Миколаївна.

Шановні народні депутати! Щодо комплектації. Давайте сначала Мінінфраструктури укомплектуємо, тому що у нас один заступник міністра, тому трошки складно, знаєте. Коли міністра немає, то ще в десять раз складніше.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас ще гірша ситуація чи у МЗС?

 

ЛАВРИНЮК Ю.Ф. На жаль, так.    

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Що Прем'єр-міністр робить …

 

_______________. (Не чути)

(Загальна дискусія)

 

ЛАВРЕНЮК Ю.Ф. До розгляду пропонується проект Закону про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів та Урядом Чорногорії про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів.

Довідково, даний проект закону вже розглядався в комітеті. Але комітет тоді виставив позицію відкликати даний законопроект, оскільки в пункті 3 статті 20 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорногорії про міжнародне автомобільне сполучення було невизначено чи втрачає чинність з дати набрання угоди зміни до протоколу.

Після цього Уряд Чорногорії прислав до МЗС України відповідну ноту вербальну, в якій воно підтверджується втрата чинності протоколу від 10.10.1985 року разом з угодою внаслідок набуття чинності Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорногорії.

А якщо коротко, то у нас з радянських часів після того, як розпалась Федеративна Республіка Югославія, у нас відсутня будь-яка правова Угода між Урядом України і Урядом Чорногорії про міжнародне, пасажирське та вантажне сполучення, хоча де-факто відбувається обмін разовими дозволами і так далі.  Але це воно, якби поза межами правового поля. Тому нам треба терміново приймати цей законопроект і ратифікувати Угоду між нашим урядом і Урядом  Чорногорії. Дякую.

 

_______________. (Не чути)

 

ЛАВРЕНЮК Ю.Ф.  Ми насправді... ми півроку... ми насправді... насправді півроку ми чекали підтвердження від Уряду Чорногорії про те, що після набуття чинності Угоди, скасовується також протокол. Дуже довго йшла від них нота, насправді, лише от, нещодавно вербальна нота прийшла, і ми готові вже зняти те зауваження, яке на той час було виставлено вашим комітетом. Дякую.

 

ЛУЦЕНКО І.С. Для мене, наприклад, незрозумілим залишається пункт 1-й, пункт 2-й статті 2-ї, там де сказано, що асамблея складається з національних делегацій, до складу кожної з яких входить 10 членів. Потім окремо виписуються голова і заступник, тобто з моєї точки зору, це 12, відповідно тут є спірне питання, воно не роз'яснене.

І друге. Я би без рішення фракції, ну, відмовлялась би затверджувати, тому що я не знаю позицію своєї фракції, і я не можу, тут, будь-яку позицію проговорювати. Відповідно я і представляю, ви розумієте, і Президента України. Тому, я би дуже хотіла все-таки відкласти це питання, ще раз ним попрацювати і давати якесь рішення. Я буду відмовлятися голосувати і забирати від вас кворум.

 

ТАРАСЮК Б.І. .... зауважень загального характеру. І головне, що комітет має прийняти політичні рішення тут, при обговоренні. Ми не повинні перетворюватись в виконавчий орган, одного з органів виконавчої влади. Ми є законодавчий орган, і тому в мене питання: на підставі чого ми обговорюємо цей документ? Якщо на підставі указу Президента, то, що Президент вже своїми указами буде регулювати діяльність комітетів Верховної Ради? А як відносно парламентського контролю? Тому у мене виникають серйозні запитання відносно природи самого документу. І тепер у мене викликає великий сумнів чи ми, Комітет у закордонних справах, повинні погоджувати внутрішній документ Міністерства закордонних справ.

Тому я хочу, значить, послатися на документ, я не знаю чи він розповсюджений, чи ні, свого часу я його, як міністр, затверджував в 2006 році разом з головою Комітету у закордонних справах. І в цьому документі все чітко і ясно. Принаймні в документі, проекті указу, наказу міністерства відсутнє положення, яке передбачає присутності кандидатів на посади, що було в положенні в процедурі 2006 року.

В процедурі 2006 року не допускалося, щоб представлення кандидатів міг би робити один з керівників підрозділів міністерства. Там чітко було записано міністр або особа, що його заміщає.

Я вважаю, що, враховуючи реформу державної служби, тут ми повинні, на мою думку, я принаймні не збираюсь погоджуватися на керівника структурного департаменту. Ми повинні погодитись на міністра або особа, що його заміщає та (або) державний секретар. Оце те, на що ми повинні були би погодитись, якщо ми поважаємо свої повноваження, як комітету, парламентського комітету Верховної Ради.

Тепер, що стосується суті. То у мене, і як у Віктора Івановича, залишається питання і ці питання стосуються не лише публікації прізвищ, що не допускається публікація прізвищ, а відносно країн. А якщо буде публікація, що от в такій-то країні комітет прийняв рішення рекомендувати чи не рекомендувати, чи що? Це питання залишається відкритим.

Запитання у зв'язку з цим до Андрія Івановича. Андрій Іванович, двоє кандидатів на посади послів, які присутні на нашому засіданні і яких ми очевидно будемо заслуховувати. Вони на якому етапі знаходяться? На етапі внесення внутрішньої процедури міністром до Президента, і Президент прийматиме рішення, на етапі направлення агреману  і отримання такого агреману на цих кандидатів, чи на етапі перед... останньому етапі перед виданням указу Президента про призначення послів. А в залежності від цього ми повинні як комітет визначитись: а ми погоджуємось на таку роль чи ні? Оце в мене таке питання.

 

ЛУЦЕНКО І.С. Шановні колеги, зауважень багато. Я не буду озвучувати свої, в мене тоже є зауваження, наприклад, чому поза зором нашого комітету випадають, ті кандидати, які за сумісництвом будуть працювати, там є пряма норма. Для мене, наприклад, тоже це не зрозуміло і мої юристи мені тоже не дали відповіді. Але направлений цей проект документу, потребував, і Міністерство закордонних справ так і направило його для того, щоб вислухати всі наші зауваження, для того, щоб зрозуміти. Вони дали костяк. А ми вже на той костяк маємо нанизати ту рибу. Дуже слушне зауваження, що треба відправити в науково-експортне управління, вони його нам розкладуть. З точки зору відповідності, невідповідності повноважень Верховної Ради, комітету і так далі.  Дійсно, це консультація чи це представлення "как уведомление"? І виходячи з тих всіх зауважень, я підтримую пропозицію вашу, Віктор Іванович. Давайте дійсно, направимо до науково-експертного управління, але ми для себе повинні зрозуміти, ми приймаємо такий костяк чи не приймаємо. Якщо не приймаємо, то давайте тоді спочатку свої зауваження, і вже з тими зауваженнями і від науково-експертного управління, як проект, якого документа, так?

Тобто, от, для себе давайте приймемо рішення: якщо ми його беремо за основу, то направляємо в науково-експертне, донизуємо його нашими зауваженнями, і тоді МЗС направляє його нам ще раз. Працює. От, я би хотіла, для себе також вияснити: ми за основу його беремо чи ні?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я думаю, що важливо з тими доповненнями слушними, які зазначив Борис Іванович, зокрема, тільки стосується, що консультації чи представлення там проводяться у присутності членів там комітету і міністра закордонних справ або особа, яка його заміщує, тобто всі ці важливі речі. Тому що, наприклад…

 

 _______________. Або державного секретаря.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Або державного секретаря. Тоді, коли ви підписували ще в 6-му,  так, або державного секретаря. Тому що це надзвичайно важливо є відшліфувати оці якісь речі. Да, ви вже маєте іти. Добре.

Тоді що? Як зараз? Давайте проголосуємо за що? Що зараз ми направляємо… Що ми направляємо?  МЗС почули ці які є зауваження.

Борис Іванович, яка ваша пропозиція?

 

ТАРАСЮК Б.І. Тут обговоримо концептуально. Концептуально я неготовий на погодження …... (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Давайте спочатку направимо науково-експертне управління і юридичне. Два управління. Хто за те, щоб це підтримати?

 

 БОГДАНОВА В.О. Вибачте, будь ласка, ми можемо написати Голові Верховної Ради з проханням дати доручення чи напряму ми звертаємося до Теплюка. Ми ж будемо готувати…

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Краще голові.

 

 _______________. Голові краще. Краще голові.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте голові. Все. Тоді хто за те, щоб голові направити з проханням направити в ці два управління? Хто – за, колеги?

 

 _______________. За.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.

 

 ЗАЯЦЬ А.І. Шановні народні депутати, Віталій Анатолійович Москаленко і Ігор Юрійович Тумасов тут присутні, вони не є кандидатами, вони не мають стосунку до проекту того документа, який щойно розглядався. Обидва вже призначені послами, вийшли укази Президента. І так як це і практикувалося в цьому і в минулому році, перед від'їздом ми запропонували, в разі заінтересованості комітету, запросити їх на засідання комітету. Це той статус, в якому колеги перебувають, за кілька днів вже відбувають. Посол України в Швейцарії Рибченко відбув за місцем відрядження. Посол України у Вірменії Литвин так само відбув за місцем відрядження. І в Україні зараз не перебувають.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Послухаємо, будь ласка, Тумасов Ігор Юрійович надзвичайний уповноважений посол України в Перу. Нагадаю, що ми, до речі, голосували за створення групи дружба в Перу, навіть за візит до нас сюди парламентарів. Тому, будь ласка.

 

ТУМАСОВ І.Ю. Дякую, шановні члени комітету, за  можливість зустрічі перед  відрядженням, за можливість  спілкування.

Хотів би трошки зорієнтувати щодо нашої ситуації по співробітництву з Республікою Перу   і з сусідніми країнами якими, як я думаю,  доведеться мені опікуватися, або в статусі країн відповідальності або вже і з акредитацією. Окрім Республіки Перу, яка є центром фактично на сьогоднішній день  для нас Андського регіону, входить у цей  регіон Республіка Еквадор, Республіка Колумбія і  Республіка Болівія. Це чотири країни. Була ще  Венесуела, вони призупинили кілька років тому своє членство в Андській співдружності і залишилося поки що оці чотири країни.

Ну, на загал, щоб   зрозуміти на якому етапі відносин ми знаходимося з ними, і в першу чергу з Республікою Перу хочу проінформувати вас про таке: в регіоні Латинської Америки Карибського басейну налічується  33 незалежні держави. З цих 33 незалежних держав  лише 11 більш-менш  постійно голосують за  українські питання на рівні Організації Об'єднаних Націй як за Резолюцію ООН щодо територіальної цілісності, так і по інших резолюціях кримських і дотичних до цих питань. Тобто третина приблизно постійно голосують. А при цьому з цими 33 країнами регіону взагалі Україна має лише  з 7 з них діючі угоди про  дружбу і співробітництво. Тобто з  33  ми маємо діючих сім. Є ще ті, які…

 

______________. (Не чути)

 

ТУМАСОВ І.Ю.  Ну, фактично взагалі то з усіма великими країнами. От, скажімо, з Чилі, вона підготовлена, але ще не підписана, вона готова при найближчій нагоді. А дрібні країни, такі острівні, там маленькі, власне кажучи, не було особливих контактів навіть з ними.

Так от, маючи сім діючих угод з країнами Латинської Америки і Карибського басейну, лише одна з цих країн голосувала за резолюцію ООН "Територіальна цілісність України", це Республіка Перу. Решта, Аргентина, Бразилія, Мексика і інші країни, з якими ми маємо договори про дружбу і співробітництво, утримувались і при цій резолюції, і при решті. Республіка Перу єдина країна в Латинській Америці і в Карибському басейні, з 33-х, яка в 15-му році, на початку 15-го року, в березні, надала Україні гуманітарну допомогу.

Що стосується Республіки Колумбія. Вона в певних аспектах підтримує Україну, деякі з там голосувань на міжнародній арені позитивно голосували. Але в цілому вона, скажімо так, ну, займає таку відсторонену позицію. Еквадор був, мав уряд лівоцентриський, більше схилявся до російської позиції, хоча теж займав нейтральну позицію. І Болівія повністю є в російському впливі і постійно підтримує Росію в голосуваннях проти українських резолюцій. Тобто, от чотири країни регіону, де ми маємо постійне посольство і куди я, от, вже найближчим часом, найближчими днями буду від'їжджати на посаду посла, представляти Президента і країну в Перу.

З економічної точки зору Перу і Колумбія теж дуже цікаві для нас країни. За останні 15 років, якщо взяти акумульований товарообіг, то за ці 15 років цікаві такі цифри. З Бразилії найбільшим нашим торговим партнером Україна має від'ємне сальдо в 2,5 мільярди доларів. То, якщо сумувати за останні 15 років всі наші експорт, імпорт, то ми будемо в мінусі в торгівлі з Бразилією – 2,5 мільярди доларів.

В торгівлі з Аргентиною, вона не є, там, дуже великим нашим партнером, але, тим не менш, ми також маємо від'ємне сальдо – 700 мільйонів доларів.

 

_______________. (Не чути)

 

 

ТУМАСОВ І.Ю.  За 15 років, от, з 12-го року по 17-й, якщо весь товарообіг, вірніше з 2-го по 17-й, якщо весь товарообіг сумувать, то ми будемо в мінусі.

 

_______________. (Не чути)

 

ТУМАСОВ І.Ю.  Це тільки торгівля товарами. Торгівля.  Це не спільний проект.

Значить з Аргентиною в нас сальдо мінус 700 мільйонів, за цей же період. А з Колумбією і Еквадором сумарно плюс 650, по 314  - Перу і 336  - Еквадор. Тобто, ми на невеликий товарообіг, з цими країнами, приблизно по 50 мільйонів, умовно кажучи, іноді трошки менше, трошки більше. Але ми в плюсах порівняно, скажімо, з Бразилією, з якої, там в 12-у році був мільярд, в 11-у, вірніше, але ми в мінусі – 2,5 мільярди в загальній торгівлі. Тобто країни нас цікавлять із політичної точки зору для покращення позиції взагалі в Латиноамериканському регіоні, і з економічної як ті ринки на яких ми, грубо кажучи, заробляємо, де ми не втрачаємо валюту.

Тепер щодо можливих перспектив роботи з Бразилією, вірніше з Перу і Колумбією. Ну, по-перше, я хотів би сьогодні і користуючись нагодою вашою присутністю звернутися з величезним проханням до Ганни Миколаївни в першу чергу. Зверніть, будь ласочка, увагу на співробітництво міжпарламентське не тільки на рівні груп друзів, а й на рівні міжпарламентських об'єднань регіональних. Скажімо, є... Вірніше, Латиноамериканський парламент. Тобто парламент, куди входять всі латиноамериканські країни, і як я вже казав, з 33 тільки 11 нас підтримають. Треба подумати, з моєї точки зору, як людина, яка з 95-го року займається Латинською Америкою постійно, треба подумати, можливо, попрацювати з ними більше охоплення країн не всюди дипломати добираються, не всюди були візити, не всюди і не з усіма є контакти на ті же Генеральній асамблеї ООН, підтримка парламентська. І на цьому напрямі, ми вважаємо, була б корисною.  Менший аспект ще є якраз от в Андській співдружності Андський парламент. Тобто це фокусно вже ці чотири країни, з якими теж можна працювати і потрібно працювати.

Чому я кажу про це і звертаюся до вас з проханням поєднати зусилля.  Як я вже сказав,  наприклад, та ж Болівія, вона повністю під російським впливом. Взагалі інформаційна, ну, парасолька Росії на Південну Америку дуже потужна і, скажімо так, не дозволяє нам багато можливостей для проникнення. В Південній Америці, перш за все це от Аргентина, Бразилія, Перу, Колумбія, Чилі. В Аргентині працює "Russia Today" іспанською мовою на регіон телевізійно по кабельним мережам щоденне іде інформування. В Бразилії на португальській мові постійно працює інформаційний інтернет-ресурс "Sputnik Brasil". І наших ресурсів інформаційних, я маю на увазі і телебачення і радіо, там практично немає. Тобто весь регіон інформаційно Росією фактично закритий.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  (Не чути)

 

ТУМАСОВ І.Ю.   Ми все це припрацьовуємо. Я зустрічався з Біденко, в Міністерстві інформації з держсекретарем, ми накреслили певні заходи для роботи на цьому напрямі. Але парламентська складова важлива в чому? Є навіть, я навів приклад Болівії, в цих країнах наші симпатики. І вони здебільшого це люди от якраз парламентського кругу, парламентарі. І туди, куди ми не можемо дістатися як дипломати там по обмеженості ресурсів, по всяким різним іншим ситуаціям, напряму, щоб воно не виглядало як втручання у внутрішні справи, на міжпарламентському рівні простіше працювати. На міжпарламентському рівні можна зорієнтувати їх і, скажімо, додатково ще посилити роз'яснення наших позицій вже через ці впливові кола.

Є багато нюансів, які ми збираємося використовувати.

Але, я все ж таки просив би, от, звернути увагу, якщо нема можливості, скажімо, започаткувати зараз групу друзів з Еквадором. Я вважаю, це було б корисно. Немає зараз навіть сенсу започатковувати потужну якусь групу, треба розібратися, що робити з Болівією, то хоча б, вот, з Андським парламентом, я готовий як тільки приїду, провести з ними консультації, запропонувати якісь можливості обміну делегаціями, протоколу чи як. Якщо це приймається вами, будемо над цим працювати.

Цікаво, ще хвилинку заберу вашої уваги, повернуся до Болівії. Країна нібито повністю проросійська: і фінанси там, і проекти Росія, і Президент місцевий, індіанець, який, ну, людина малоосвічена, яка перебуває під впливом. І нібито, от, іноді й мені закидали, а нащо ми, взагалі, звертаємо на них увагу, будемо, там, плануємо витрачати час? Я стою на позиції, що з ними теж треба говорити. Якщо ми з ними не говоримо, ми не можемо розраховувати, що вони нас почують. Тим більше, що Болівія, як не дивно, але у багатьох навіть моїх колег випадає з точки зору те, що вони в 2008-9-му році пережили майже той самий процес, який Україна переживала в 14-15-у році, лише тільки не було зовнішньої збройної агресії. А розпад країни, значить, "парад суверенітетів"  і таке інше, і до того подібне. Захоплення влади в регіонах, проголошення псевдореспублік, все це в них було вже при діючому президенті. І йому вдалося це здолати, утримати країну, і він це робив фактично тим же шляхом як і наш уряд через децентралізацію йому вдалося  утримати країну. Я не думаю, що  людина, скажімо, оточення його – політики, які  радили, поруч стояли, пройдучи цей шлях, не можуть зрозуміти наші питання. Можуть, я переконаний, єдине,  що з ними  треба говорити, а  ми досі з ними не говорили. У нас  ситуація дуже така делікатна по цих країнах: в Еквадорі і в Болівії не було  послів 12 років. 

 

ТАРАСЮК Б.І. Я би хотів запропонувати ……..(не чути)  відповіді і на  майбутнє  не намагатися охопити  все. Ви призначені послом в Перу от розкажіть ……(не чути)  ……. Ви би мали сконцентрувати  увагу на країні  Перу і сказати про те, як ви  бачите …(не чути)  ………. угоди в Перу.  (не чути)  ….. залиши місце для  запитань …(не чути)  ….. про весь регіон і можливо ……………

 

ТУМАСОВ І.Ю.   Окей.

 

ТАРАСЮК Б.І.  (не чути)  …. у мене зауваження.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борис Іванович…(не чути)  .

 

ТАРАСЮК Б.І.  Запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре, запитання.

 

ТАРАСЮК Б.І.  (не чути).. скажіть, будь ласка,  що ви робили три роки ………(не чути)

 

ТУМАСОВ І.Ю.  Ну,  після мого відрядження до Бразилії, яке закінчилося в  98-му році до грудня 11-го року я дійсно працював радником в архіві МЗС. Ну, це  був відділ міжнародних організацій ООН. Фактично виконував ту роботу, на яку мене після відрядження призначило керівництво. Причини призначення мені невідомі.

 

_______________. А що  ви там робили?

 

ТУМАСОВ І.Ю.  Ну,  ми вели, по-перше,  велику архівну роботу. На той період щороку проводилися,  якщо ви пам'ятаєте під День незалежності, "Барвиста Україна" - така широка виставка і галузева, і міністерства. Ми готували постійно туди інформацію, стенди, архівні матеріали. Були річниці і організації ООН створення. І решти таких великих подій, де Україна висвітлювала свою…

 

ТАРАСЮК Б.І. ….(Не чути)…… Можливо якісь були причини направлення Ігоря Юрійовича …….. (Не чути)……

 

ЗАЯЦЬ А.І.  Ну, як випливає з біографічної довідки, дисциплінарних стягнень не накладалося на Ігоря Юрійовича. Особисто мені не відомо про будь-які проблеми в цьому плані. Справа в тому, що Міністерство закордонних справ є єдиним міністерством, разом з Міністерством оборони, яке веде державний архів. Яке є тому робота в архіві в міністерстві розглядається не як ссылка. А от зараз я констатую, що стоїть черга і є конкуренція на роботу в архіві, тому що це робота і в тому числі дипломатична. Чому було в листопаді 2008 року прийнято саме таке рішення мені сказати важко, бо я займався розвитком українсько-гвінейської співпраці на той час.

 

ТАРАСЮК Б.І. В мене питань немає.

 

ТУМАСОВ І.Ю.   Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Борисе Івановичу.

В когось є інші запитання?

Дякуємо вам.

Давайте зараз…

Ви можете залишитися, от в принципі.

Давайте зараз… Дякуємо, що до нас прийшли. Я думаю, що ті деякі зауваження пропозиції, які були, ми зробимо від комітету на голів груп дружби, які створені в Латинській Америці, для того, щоб вони звернули додаткову увагу для того, щоб посилити якраз міжпарламентське об'єднання латинських парламентів, теж це важливий момент співпраці От, і думаю, що це важливо. І можете розраховувати, зокрема, цей візит, ви вже спілкувались із паном Поповим, як головою групи дружби, от, для того, щоб, коли ми підтвердили візит сюди, тобто, я думаю, що теж можна буде якось налагоджувати співпрацю, плюс є завжди ініціативи, як відкритий парламент. Далі, де приїжають сюди парламентарі, і були в нас теж Аргентина, Бразилія.

От, але, я думаю, що, якщо ви зможете з нашими послами, там, які є Бразилія, Аргентина, все-таки проводити якість спільні, там, відеоконференції і обговорювати позиції для розширення, ну, крім Перу, Болівія і решта. Я дійсно згідна, але, кажу, що ті ключові моменти, коли в нас були "Алькантара" в Бразилії, корупція розкрадення, і ті загубленні аеродроми і так дальше.

Тобто багато шансів таких, де ми могли і технологічну Україну підняти і заявити про себе. На жаль, як на мене, виглядає зараз важко, вернути ті позиції, зважаючи ще і на російську потужну присутність, і ті, що були там, зокрема, звучали і в пресі теж, про зірваний чи недопрацьований візит Президента в країни Латинської Америки, які за ці всі вже 4 роки президенства Порошенка не відбувся і так далі. Чи нас чекають, чи посол недопрацював,  чи не чекають і так далі. Я думаю, що треба серйозно проопрацьовувати. В нас, зокрема, була одна з ідей, що дійсно, в МЗС, можливо, варто більш прицільніше займатися регіонами, континентами, Латинська Америка, потім Близький Схід, Азія, Африка теж предметно. Чому ми постійно наполягаємо на призначеннях хоча б ще двох заступників. Першого заступника, хто міг би... бо зараз ті... та кількість заступників, як є не вистачає, щоб більше системно, не так, щоб ваші зауваження про 13 років нікого немає, які є в принципі такими  правильними.

Дякуємо. Тоді давайте заслухаємо Москаленка Віталія Анатолійовича,  нашого посла в Болгарії. Болгарія надзвичайно важлива для нас, і ми з комітетом їздили, здійснювали візити, працювали там з Комітетом у закордонних справах, коли було і 100 років встановлення дипломатичних відносин, і потім були в нас окремі ініціативи з Болгарським парламентом, раніше, коли й було головування Болгарії в Європейському Союзі. Ну і ми розуміємо і досвід Болгарії в отримані Томосу, незалежності. "Південний потік". Ну, тобто є дуже багато енергетичних. Ну і в Україні здається… Скільки? Понад 200 тисяч, болгарська меншина.

 

______________. 230 тисяч.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  230 тисяч болгарська меншина. І всі ці інфраструктурні проекти дуже важливо.

Тому, будь ласка, Віталій Анатолійович, але вже з врахуванням тих пропозицій Бориса Івановича. Не фокусуйтесь на всьому регіоні, і Чорноморському, і так далі. Якщо можна про пріоритети роботи в Болгарії. Дякую.

 

МОСКАЛЕНКО В.А. Дякую, Ганна Миколаївна. Шановні народні депутати, я постараюся коротко визначити ті основні завдання, які стоять, зокрема, переді мною як ........... призначений послом ........... посольства. Як відомо Болгарія є нам дуже близькою країною, традиційно, історично, мовно, культурно і так далі. І в той же час ця країна є членом ЄС і членом НАТО, що звичайно представляє для нас якнайбільший інтерес. Болгарія підтримує євроінтеграційний намір України, євроатлантичні наміри України. Досить сказати, що в 14-му році Болгарія однією з перших країн ратифікувала прагнення України до євроатлантичної… Ой, пардон. До ЄС одним словом. Тут правда існують, попри те, що дійсно Болгарія в усіх відношеннях підтримує і євроатлантичні, і європейські прагнення України, а існує своя специфіка, яка певним чином проявилася останнім часом. Болгарія традиційно є проросійською країною. Причому кожні 8-10 років цей російський елемент так чи інакше проявляється. От зараз якраз навіть незважаючи на те, що країна є членом ЄС і членом НАТО, оці проросійські настрої останнім часом виходять на такий досить небезпечний, для  нас зокрема, рівень Президент новообраний Румен Радев, він є  представником, висуванцем Болгарської Соціалістичної партії, Віце-президент взагалі керує Болгарською Соціалістичною партією. А в принципі все  керівництво Болгарії: і президенство, і Кабінет Міністрів, вони підтримують Україну і підписують всі документи, і в європейських структурах і в натівських. Прилучилися вони і до… як це називається, коли Росію… да, до санкцій, всі підписали вони санкції, підтримали європейські, крім хіба що, як ви знаєте, Болгарія не підтримала процес відкликання дипломатів. Мається на увазі, справа Скрипалів – єдина із країн Європейського Союзу, утрималася від відкликання  своїх дипломатів. А скажімо, … Президент публічно не  висловлюється на підтримку санкцій, а навіть навпаки, він офіційно… публічно висловлюється в тому  сенсі, що санкції по відношенню до  Росії треба скасувати. Були два візити у травні місяці цього року спочатку  Президент поїхав до Росії, потім прем'єр-міністр поїхав до Росії, а далі певним чином, можливо,  і через це зірвався візит офіційний Президента Республіки  Болгарії в Україну в липні цього року. Оці тенденції вони є дуже неприємними, і з ними треба, зокрема,  посольству  і нашій державі боротися.

Що стосується співробітництва з НАТО Болгарія є тією країною, де проходять реабілітацію згідно із відповідним меморандумом українські вояки, які зазнали поранень, уже 16 людей пройшло реабілітацію. Потім, впродовж наступних двох років очікується реабілітація ще 300 осіб. Зараз от, коли ми з вами тут зустрічаємося, близько 6 осіб якраз проходять реабілітацію в Болгарії. Треба сказати, що це заслуга насамперед попереднього Президента Росена Плевнелієва, який був надзвичайно проукраїнські налаштованим. Ну, як я вже сказав, нинішній Президент такої налаштованості не висловлює.

Щодо українсько-болгарського політичного діалогу. Ми знаємо в 16-му році відбувся офіційний візит нашого Президента в Болгарію. Відповідно візит відповідь, як я вже сказав, через певні причини зірвався. Але будемо працювати для того, щоб він був зреалізований якнайшвидше. Тепер ми очікуємо і працюємо… Вірніше, будемо працювати в тому сенсі аби організувати візит Прем'єр-міністра України в Болгарію. Бо останній візит Прем'єр-міністра на двосторонньому рівні був у 2004 році, це коли тодішній Прем'єр-міністр Симеон Саксен-Кобург-Готський приїзжав в Київ, в Одесу. Я ще пам'ятаю той час, якраз працював на тому візиті. Самі розумієте, що стільки часу треба зреалізовувати візит Прем'єр-міністра України в Болгарію, і про це робота відповідним чином ведеться. Будемо сподіватися, що до кінця цього року такий візит вдасться.

Очікується також візит Голови Верховної Ради України, теж до кінця року, в Болгарію. Відповідна робота буде здійснена із парламентом болгарським.

На часі також візит міністра закордонних справ Болгарії Захарієвої в Україну, який був запланований на 17-й рік, але у зв'язку з тим, що Болгарія була головуючою в Європейському Союзі. Той візит було відкладено, але  сподіваємося, що все-таки до кінця цього року буде реалізований цей візит, як власне і консультації на рівні між міністерствами закордонних справ на рівні заступників міністрів, які попередньо відбулися на території Болгарії 22 лютого, заплановано провести подібні консультації зворотні в Україні до кінця поточного року.

Ну, про українсько-болгарське торговельно-економічне співробітництво, тут існують величезні резерви, бо якщо у 2008 році було 1,5 мільярда двосторонній товарообіг, то минулого року хоч він був і більше в порівнянні з позаминулим роком, то ця цифра сягнула близько  600 мільйонів доларів всього-на-всього. Бачите, падіння в три рази. Не менше з тим,  тенденція іде до зростання. За два місяці… Пардон, за перший квартал цього року десь порядка 86 мільйонів доларів товарообіг двосторонній був, тенденція позитивна, але резерви є.

Велика проблема існує з військово-технічним співробітництвом. Досі не вдається зорганізувати і провести спільну комісію. Організація  і робота…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. (Не чути)

 

МОСКАЛЕНКО В.А. Там справа ось у чому. Є в Болгарії порядка 30 військових літаків, це СУ-27, 29-ті там кілька, які давно не ремонтовані  і 70 процентів з них були вже непридатними до використання. Довго велися  дискусії про те, де їх ремонтувати, можливо, навіть в Україні або просто відмовитись від них і купити натівські зразки. Перемогла все-таки думка, ну, непросто перемогла, не без відповідної роботи російської сторони, все-таки вирішили ремонтувати їх в Росії або оновлювати. Лобіював особисто цю справу Казимир Каракачанов, який єсть Віце-прем'єром і входить зараз у правлячу коаліцію. Він представляє національну таку патріотичну партію (ВМРО) – це  внутрішньо Македонська революційна організація. Я добре пам'ятаю його,  ще по першому своєму відрядженні, коли він був очільником  молодіжного крила цієї партії, а зараз ставиться прем'єром  і  сильно помінявся  у своїх поглядах щодо проросійськості. І тепер оце… реалізація цього… цієї справи, що він обстоював або лобіював ремонт оцих літаків у Росії.

Так от щодо комісії. Комісію треба  активізувати і проводити її, з української сторони вона визначена, військово-технічне співробітництво, болгари саботують її проведення. Вірніше на політичному  рівні немає волі для того, щоб, так би мовити, були визначені члени  комісії і проведена ця комісія. Будемо працювати дуже наполегливо в цьому сенсі і добиватися. Діло в тому, що в  Болгарії є деякі зразки озброєння старої радянської системи, в якій зацікавлені зараз в  Україні. Скажімо, була така пропозиція,  організувати спільне  виробництво  снарядів артилерійських з Болгарією, в якій потребує наша армія українська зараз. Але  з виконавцями реально велися розмови, і в принципі вони  були не проти, але  ініціатива була погашена на рівні політичному негласно звичайно, але не вдалося цього зробити.  Можна довго розказувати  і про інші види озброєння, ну, скажімо, підствольні гранатомети третьої… там третього ступеня, зараз п'ятого вони трошки старі,  це я знаю ще по Ростову. Болгари готові їх продавати. Але знову ж таки, це все, значить, гаситься на політичному рівні, тому питання активізації і, власне,  заснування цієї комісії залишається на порядку денному  одним із перших, одним із найважливіших.

Ви правильно, Ганно Миколаївно, сказали щодо Томосу. Болгарія в цьому сенсі… ну, не скажу, що сильно допомагала, але  принаймні не заважала і  не заважатиме при прийнятті Томосу.   

Там є кілька митрополитів, які дуже позитивно до цього ставляться. Ідеться там правда і не тільки про українську церкву, а і про Македонську православну церкву. Це питання там розглядається своєрідним таким, в купі.

Існують звичайно і проблемні питання. Скажімо, до сих пір уже скільки років триває, я ще пам'ятаю це з 2001-2004 року, питання по виконанню зобов'язань пов'язаних з Ямбурзькими угодами, скільки років пройшло, а так це питання досі і не може бути вирішено. Так само, скажімо, болгарський паром "Герої Одеси" і "Герої Севастополя" аби з них не брали, там дві категорії є "А" і "Б", вони проходять по категорії "Б", а треба їх перевести в категорію "А", щоб вони були не, певним чином не ……….  Але це питання вирішується. І скоро ці всі збори паромні переведуть просто на одну загальну категорію.

Щодо договірно-правової бази. В двох словах, воно складає близько 100 договорів, з них міждержавних – 9, міжурядових – 32, міжвідомчих – 59. Тут би хотів особливо виділити договір про співробітництво і обмін між Міністерством освіти і науки Болгарії і Міністерством освіти, України вірніше, і Міністерством освіти Болгарії на 15-16, 16-17 навчальні роки, який є чутливим в політичному сенсі, оскільки там ідеться про надання болгарським громадянам, громадянам болгарської національності одержувати освіту рідною мовою, що певним чином кореспондується і пов'язано з відомим нашим українським Законом "Про освіту". Тому наступне підписання такого протоколу на наступний навчальний рік має бути здійснено надзвичайно виважено і серйозно. А, до речі, головою спільної комісії економічної є міністр освіти України. З болгарського боку це віце-прем'єр, який дуже симпатизує Україні. Я зараз напам'ять не згадаю його прізвище. Валерій, пам'ятаю, як звати. Я з ним, на жаль, незнайомий, це вже з нових тих людей. Будемо орієнтуватися в своїй роботі на ті структури, які висловлюють, так би мовити, явні Євроатлантичні свої прагнення, і є в цьому смислі великими симпатиками України, це Атлантичний клуб Болгарія, клуб офіцерів, атлантиків болгарських,  і ще 5-6 організацій, з якими вже співпрацюємо, і мій попередній колега і я продовжуємо  цю співпрацю.

 Щодо культурного монетарного співробітництва ви вже сказали, 100 років встановлення дипломатичних взаємин між царством Болгарія і українською…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  (Не чути)

 

 МОСКАЛЕНКО В.А. Да. Да.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. …виставили оригінали.

Дякую.

Колеги, у когось є запитання?

 

ТАРАСЮК Б.І. Віталій Анатолійович має багатий досвід …….(не чути)…….  Болгарії в тому числі. …….(не чути)…….  У мене питання. Віталій Анатолійович, ви знаєте, що у нас проблеми після …….(не чути)…….  Чи існує така проблема з боку болгарської влади? І скільки …….(не чути)…….   в болгарському…….(не чути)…….  в Болгарії навчаються болгарською мовою в Україні?

 

МОСКАЛЕНКО В.А. Я точну цифру, Борис Іванович, не назву вам, але це дуже хороше питання.

По-перше, дуже давно існує, так звана, Болградська гімназія, дуже відома в Болгарії, випускниками якої є сім прем'єр-міністрів вже в Болгарії. Там і Христо Ботєв свого часу викладав. В Болградському районі існують школи з болгарською мовою викладання. Я точну цифру вам зараз не скажу, але в принципі, культурно-освітні забаганки чи потреби, вірніше болгарського населення, це мається на увазі Бессарабія і в Запорізькій області, так звані, "приморські болгари", їх там порядку 30 тисяч, вони, в цілому, так би мовити задоволені цим.

Звичайно, коли прийняли Закон про освіту, наш український, я би сказав так, що, можливо, скоріше по інерції за тими двома країнами, про які ви сказали,  і Болгарія теж підняла була це питання. Але добре, що якраз членам комісії двосторонньої, єсть міністр освіти і вона приїжала в Болгарію, і я сказав було укладено на два навчальних роки відповідний протокол підписано. І тепер треба буде дуже ретельно підійти до цього питання з тим, щоб не порушити це чутливе питання, в смислі, не дати йому розвинутись не в тій стороні... не в тому напрямку, в якому не потрібно. Це тут треба з ними говорити  і серйозно,  це все детально проопрацьовувати і прописувати. Але, на щастя, з болгарською стороною питання оце, от, по закону, воно певний час було, ну, не то, щоб болючим, але чутливим, до певної міри вдалося його притлумити і погасити.

Я думаю, що цілеспрямовані, і так би мовити, в постійній роботі в цьому напрямі, вдасться так само його уникнути аби воно нереалізувалось не туди куди не треба.

 

ТАРАСЮК Б.І. Віталій Анатолійович, ви сім років працювали Генеральним консулом в різних  …….(не чути)..  можливо одного разу, що мабуть... (не чути)... і я хотів би запитати у вас: які основні механічні висновки ви можете зробити з  досвіду своєї роботи …….(не чути).. 

 

МОСКАЛЕНКО В.А. В політичному смислі чи в чисто консульській праці?

В чисто консульській, ми виконували, так би мовити, всі ці обов'язки, які передбачаються консульською службою. Єдине, що з початком війни, а це війна, це вже, по-моєму, ніхто в цьому не сумнівається, дуже багато стало людей і щодня ми приймали по 150, а в деякі дні і 200 людей.

Що стосується політичного цього аспекту. Я коли був, на початку війни ми відправляли поранених українських воїнів, які перейшли на російську територію після того як обстрілювали з Гукова із російського Донецька батареї градів і ураганів, що власне і призвело до того Іловайського котла. Коли зносили цими от ствольною артилерією контрольно-пропускні пункти на кордоні. Просто стояли. Ми їздили з колегами по прикордонні і це все бачили своїми очима. Даже навіть підійшли, якось під'їхали, стоїть батарея градів, лупить по території України. (Не чути)……. хлопці, що ж ви робите?  А ми, от мовляв, це робимо не бойовими, а такими снарядами. Зривається все отам от на тій стороні, солдати наші поранені переходять сюди. Ну тоді ще невідомо було, що і як. Потім ми їх відправляємо там з великим трудом, з величезним. Допомогу присилають транспортні літаки з Міністерства оборони. Там половина контужених. Це просто якийсь жах. Багато з них помирають прямо там. Труни відправляли. Шукали їх по тих медичних закладах, куди їх, тих, хто представляв інтерес для ФСБ, просто, так би мовити, їздили буквально по кожному цьому пункту. І в Одесі. Ой, в Одесі. І в Ростові, і в Краснодарі, і в Чечні.

Плюс ще був такий момент, який я  вважаю дуже важливий це… допомога політичним в'язням України. Ну, Савченко, понятно, Карпюк, Клих, Панов зараз Гриб молодший… молодий… Сенцов, Кольченко, власне, всі оці, що наслуху  політичні в'язні, крім хіба що Сущенка  і ще кількох, не проходили через Ростов. Співробітники консульства були присутні практично на всіх цих засіданнях, подавали, так би мовити, апеляції, різні документи звертання до цих судових структур, шукали там адвокатів.

Ну, я вам скажу, що, звичайно, російська сторона і судова система це просто… ну, це просто звірі якісь, як вони катували всіх кого… наших політичних в'язнів там арештовують, тут же піддають жорстоким тортурам причому нелюдським. От скажімо,  Карпюка і Клиха в Чечні… перше ми шукали їх 9 місяців, щоб знайти, де вони сидять. А 9 місяців нам не показували їх, поки в них не загоїлися ті рани, завдані від тортур. Їх там,  і   чіпляли  за руки і струм пропускали, ну, через що тільки, і через серце, і через печінку, через статеві органи. Це просто жахливо як над ними збиткуються. Теж саме  між іншим стосувалося і Сенцова, якого ще катували у  Сімферополі по-звірячому, і Чернія, і практично всіх.  Не піддавали катуванням тільки Надію Савченко. Ну, якщо  не вважати те, що саме ув'язнення і психологічний  тиск теж можна вважати неабияким  катуванням, що, власне, так і є.

Так от,  власне, от  ті останні чотири роки, що  я там провів вони пройшли під гаслом  політичних в'язнів, так би мовити, полегшення їх долі і супроводження тих українців, українських громадян військових із тих парамілітарних об'єднань з батальйонів, які потрапляли на цю територію Росії, вивозили їх буквально в машинах, в багажниках, грубо кажучи, робили все щоб повернути їх до дому. Один раз... одного разу це було 350 людей, зразу, більше батальйону перейшло, їх роззброїли, але був такий час, що ще невідомо було як... як, хто не знали, хто, де, з ким воює, вдалося їх повернути зразу. Потім ще раз 120 людей. І це постійно, з кожного дня, в день, отаке от відбувалося, зараз трошки легше стало.

 Але мушу вам сказати, шановні депутати, що війна ніяк не закінчилася, вона продовжується. 30 тисяч... Порядку 35 тисяч стоїть... ціла армія під кордоном. Ті, 3-4 табори, які працювали для підготовки терористів, як тих, які з Донецька, Луганська перейшли, так і тих, які з усієї Росії, так сказати збираються і акумулюються на цих теренах. Їх по 2-3 місяці муштрують, потім перекидають, кордону немає, перекидають туди. Ешелони з технікою ідуть з новітньою технікою в Росію. Назад те, що побите, поламане вертається. Якщо раніше це вони робили просто прямо, тепер це робиться в ночі, налагодили залізничні колії. Але техніка іде просто в колосальних масштабах.

 Коли було вторгнення у серпні 14-го року, я, от, особисто поїхав з нашими колегами, ми  відстежували ці колони, йшли, нарахував 300 одиниць тільки важкої техніки, потім просто вже набридло це робити. Все це ми знімали, так би мовити фіксували. Уявіть собі, що таке 300 одиниць важкої техніки? І це було до вечора, поки можна було знімати, потім воно йшло далі. Це все продовжується і зараз.

В артилерійських училищах... в російських, коли закінчується семестр, їх просто тупо вивозять на територію України, і вони там проводять свого роду практику. Практику, значить обстрілюють, неокуповані території. Я вже не кажу про те, що це все робиться із житлових кварталів, житлових масивів, з тим, щоб відповідно отримати відповідь і потім тут же телебачення російське. Ну, словом, про це можна дуже довго розповідати, але основний висновок, що війна йде в повному обсязі, в масштабі не переривається.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  (Не чути)

 

МОСКАЛЕНКО В.А.  Да, будь ласка.

 

_______________. (Не чути)